Сьогодні пролунав останній дзвінок.

        На очі навертаються сльози.

        Ми пройшли один з етапів свого життя, наповнений чудовими і незабутніми хвилинами, які завжди залишаться в наших серцях.

        Усе почалося у стінах маленької Битківської початкової школи, яка дала поштовх до нових звершень.

      Тоді 3 роки навчання проводилось у Битківській школі, саме тут ми почали віднаходити себе, утверджуватись і формувати світогляд.

    Та найкращих останні чотири роки проведені у стінах Надвірнянського ліцею, який став для мене другою домівкою. Ці роки пролетіли, як журавлина зграя, але всі спогади яскравим вогником будуть горіти в моєму серці. За цей час, разом з своїми однокласниками, друзями, "горобчиками", вчителями побували в багатьох містах, побачили багато нового. Саме тут ми отримали величезного досвіду, в різних сферах. Найбільше хочеться подякувати своїм батькам, ви терпіли довгі мої перебування у навчальному закладі, на мене завжди чекали, а де коли це було дуже пізно. Часто мене не було дома навіть на вихідних, і навіть не по одному дні. Ви мене завжди підтримували)) дякую вам)

      Дорогі і найкращі вчителі ви зробили для мене дуже багато, дуже часто Ви мене вчили, показували, підказували, підтримували, часто ми не обмежувалися шкільними уроками, але довгі години ми разом трудились. Не все виходило, були і перемоги і поразки, але Ви завжди терпляче навчали, вибачте за все, Дякую Вам.

    Надвірнянський ліцей завжди буде в моєму серці саме тут я побачила хто ми є, тут є хороші друзі та добрі наставники. Тут вчили вірно любити своїх батьків, жити по законах Божих і бути патріотом своєї України.

      Нехай цей останній дзвінок буде початком нового життя, сповненим ще більших звершень, емоцій, напрацювань.

      Залишаймося Людьми і будьмо гідними своїх наставників.

Випускниця Надвірнянського ліцею

Лахва Роксолана