Привіт! Ми випускники 2000 року!

  Які ж найкращі спогади про ліцей? Це, мабуть, такі слова: ДРУЖБА, ВИКЛАДАЧ,КОМП"ЮТЕР, ПОХІД, КВН. Адже, друзі, яких ми знайшли в ліцеї, стали для нас не тільки справжніми на все життя, але і свідками на весіллях, дружбами і дружками, кумами, діловими партнерами, дехто - чоловіком і дружиною!!!

     В школах в нас були уроки - в ліцеї, уроки стали - парами, оцінки - балами, вчителі - викладачами, які до нас зверталися на Ви - повірте, це звучить почесно. О, так: "виховання еліти в елітарних умовах" - улюблена фраза Возної Людмили Іванівни; "ви далекі відхімії, як я від космосу" - це чув, майже кожен третій ліцеїст від улюбленої Матусевич Ірини Романівни, бо хімія - то складна наука, друзі; а відоме прислів”я ; "не все в середу Петра”  від викладача української мови та літератури Петрик Надії Іванівни. Ми любили і любимо всіх наших викладачів: завжди спокійний і врівноважений Ілько Микола Миколайович (не дивлячись на те, що не кожен з першого разу «в’їжджав» в закони Ньютона, Паскаля і силу Архімеда»). Наші викладачі математики: Волянюк Руслана Ярославівна і Клебан Надія Іванівна (Пригадуєте задачу: загадайте двозначне число від 40 до 80. Помножте на 3. Відніміть 11. Додайте 17, розділіть на 2 і закрийте очі. Темно, правда?). Не можливо не згадати нашого незмінного директора ліцею – Ревтюка  Антона Омеляновича – справедливого і мудрого керівника (а от чи пробував хтось хоч раз, прийти на пару географії не підготовленим , а ще гірше – забути ЩОДЕННИК!!!).

     Чому спогад про комп"ютери, тому, що в 1996 році цей пристрій міг нам тільки снитись....А в ліцеї - ІНФОРМАТИКА!!! З першого курсу!!! Комп"ютерний клас!!! Дискети!!! Мови програмування!!! Два нейомвірно цікавих викладача Сапотюк Михайло Васильович і Дмитрук Іван Васильович. Вони стали нашими «комп'ютерними  батьками», які розповіли нам про фантастичні речі (чому фантастичні, та тому, що слова які ми почула на парах інформатики, ми читали тільки в фантастичних книгах): навчили нас друкувати на клавіатурі, розказали про ІНТЕРНЕТ (таке слово, зміст якого не кожен міг осягнути…).
     Звичайно, нам запам"ятався наш перший похід. Адже хлопці проявили себе там, як вмілі провідники, знавці маршрутів (це я про те, що ми трошки поблукали, але вийшли на вершину, завдяки....дівчатам). Дівчатка показали себе, як хороші господині і кулінарочки (а це, я про те, якою була смачна НЕДОВАРЕНА каша з рису, гречки та тушонки). Саме в поході хлопці придивились до дівчат, і склали плани на життя: "мабуть, одружуватись рано не потрібно...вчитись, вчитись, і ще раз вчитись..." Хтось з хлопців навічно викреслив своїх співкурсниць зі списку потенційних наречених, а комусь - КАША сподобалась!!! А дехто, взагалі, на стільки налякався, що одружився тільки цього року!!!

  Хорошою традицією було проведення різноманітних конкурсів (до речі, кращого організатора і генератора ідей, ніж Савчинець Галина Дмитрівна годі шукати) - це КВК, містер і міс ліцею, Андріївські вечори. А вертеп, який згадуємо і по цей день. Як ми, наколядувавшись в Дмитрука ІванаВасильовича, йшли пішки з Фитькова до Надвірної. Колядуючи по дорозі так, що нас запрошували майже в кожну хату "повертепити”. Згадуються також номери наших хлопців: це реклама памперсів,  дуже веселий танець "Галю виходь” – після виступу якого, довго допитувались  в Дмитрука Івана Васильовича – «де таку Галю відкопали?», а він і сам не зрозумів ,що то був один з його учнів, переодягнений в ту саму Галю. Ну а танок сніжинок, сценка-попуррі ,навіть не одна, а дві. Наші виступи так сподобались публіці, що ще неодноразово виходили на сцену веселити народ. Була ще поїздка до Львова, де наші хлопці теж «втнули»…про це ліпше змовчимо. Важливою стала мить посвячення першокурсників у ліцеїсти.  А з нагоди такої події, між "першачками" розігрувався кубок КВН. Одразу згадуються КВН-кі ляпи: "добре, що корови не літають” - не вчасно промовив один з учасників, вийшло смішно, хоч й не зрозуміло. А слова пісні,  яку співали хлопці, можна прочитати по пам”яті:

                Десь далеко не тут,

                Знову сонце встає,

                Десь далеко весна,

                Десь далеко вже є…..

   Як не крути, а сміх продовжує життя...Тому, згадуючи ліцей - ми завжди ПОСМІХАЄМОСЬ!!!!!!!!!

                                  Випускники 2000 року: Бабій Ольга та Алексанов Іван.